Баланс елементів живлення та продуктивність сівозмін залежно від їх структури й удобрення

Анотація

Мета. Дослідити вплив систем удобрення на продуктивність короткоротаційних сівозмін та формування балансу елементів живлення у ґрунті.

Методи. Довготривалий польовий та аналітичний.

Результати. Представлено продуктивність сівозмін та баланс елементів живлення у ґрунті залежно від їх структури та систем удобрення. Встановлено, що органо-мінеральні системи удобрення формували найвищу кормову продуктивність сівозмін та найкращі показники балансу елементів живлення у ґрунті.

Висновки. Застосування у плодозмінній сівозміні N₅₃Р₄₂К₄₂ + 6,7 т гною на 1 га ріллі забезпечило найвищу кормову продуктивність – 9,2 тонн кормових одиниць (т к. од.) на 1 га з перевагою до контролю без добрив – 3,8 т к. од. на 1 га сівозмінної площі. У просапній сівозміні ефективним визначено застосування традиційного та альтернативного органо-мінерального удобрення: продуктивність сівозміни – 8,4 та 8,3 т к. од. на 1 га сівозмінної площі, відповідно. Органо-мінеральні системи удобрення формували врівноважений баланс азоту у плодозмінній та просапній сівозмінах за інтенсивності балансу – 94–95% та 100–103%; у зерно-просапній сівозміні баланс азоту формувався від’ємним за інтенсивності 82–84%. В усіх сівозмінах поєднане внесення органічних і мінеральних добрив сприяло накопиченню фосфору у ґрунті і формувало позитивний його баланс за інтенсивності 103–115%. Жодна із систем удобрення не забезпечила позитивного балансу калію у ґрунті. Найкращі показники балансу калію у сівозмінах формувались за внесення N₅₃Р₄₂К₄₂ + побічна продукція на 1 га ріллі з дефіцитом калію 33–41 кг/га сівозмінної площі та інтенсивності його балансу 73–78%.