Угрупування сегетальної рослинності агрофітоценозу гороху озимого та її вплив на продуктивність культури у Правобережному Лісостепу України

Анотація

Мета. З’ясувати формування видового складу та співвідношення запасів у ґрунті насіння різних біологічних груп бур’янів в агрофітоценозі гороху озимого та їх вплив на формування врожаю залежно від норм висіву насіння культури.

Методи. Використовували кількісно-вагові, агрохімічні, аналітичні та статистичні методи.

Результати. Найбільші запаси насіння мали бур’яни з родин лободові (Chenopodiaceae) – 58 %, щирицеві (Amaranthaceae) – 18 %, тонконогові (Poaceae) – 9–11 %, капустяні (Brassicaceae) – 6 %, гречкові (Роlygonaceae) – 4,5–5,8 %, айстрові (Asteraceae) – 1,5–2,2 %. Значну сиру та суху вегетативну масу формували осот рожевий – відповідно 52 та 24 г/м², гірчак розлогий – 46 та 22 г/м², талабан польовий – 34 та 12 г/м², лобода біла – 34 та 14 г/м², гірчак березковидний – 27 та 13 г/м², осот жовтий – 23 та 11 г/м², щириця звичайна – 21 та 10 г/м², амброзія полинолиста – 22 та 11 г/м², паслін чорний – 21 та 9 г/м², підмаренник чіпкий – 19 та 8 г/м², гірчиця польова – 18 та 8 г/м², мишій сизий та зелений – 9 та 4 г/м².

Висновки. Виявлено зміни продуктивності гороху озимого за різного ступеня забур’яненості посівів. Значний вплив сегетальної рослинності на врожайність культури встановлено за норми висіву насіння гороху 0,6 млн шт./га, де врожайність у сортів ‘Ендуро’ і ‘НС Мороз’ становила лише 3,01 та 3,13 т/га відповідно. Щільність сегетальної рослинності за стандартної норми висіву 1,1 млн шт./га та збільшеної до 1,6 млн шт./га не вплинула на показники врожайності і становила відповідно 3,33 та 3,34 т/га. На зріджених посівах підвищується забур’яненість, яка може впливати на врожайність культури, оскільки має значні можливості до розростання та конкуренції з рослинами гороху озимого.