DOI: https://doi.org/10.47414/na.7.2019.204823

Біологічна ефективність вирощування культур агроценозу

L. M. Skivka, S. O. Hudz, Ya. P. Tsvei, О. I. Prysiazhniuk

Анотація


Мета. Вивчити біологічну ефективність вирощування культур сівозміни за використання різних систем удобрення.

Методи. Польові, лабораторні.

Результати. Вивчено вплив системи удобрення на продуктивність культур короткоротаційної сівозміни з чотирирічним циклом ротації, що передбачає вирощування таких культур: соя – пшениця озима – буряки цукрові – кукурудза на зерно. Високого рівня продуктивності та якості продукції можна досягати і за рахунок заходів біологізації, а не виключно завдяки інтенсифікації технологій вирощування. За промислової системи удобрення вносять лише мінеральні добрива, а тому значно зростає роль підживлень по вегетації – спрямованих на формування врожаю та в подальшому і на забезпечення високого рівня якості. А от за рахунок впливу погодних умов, що склались в роки досліджень, провести якісно підживлення по вегетації мінеральними добривами було неможливо з-за відсутності вологи або ж в окремі роки значних зливових опадів на час формування врожаю. В той же час, доступний рослинам азот біологічної та екологічної систем удобрення дозволив забезпечити формування прийнятних показників якості. Отже, вирощування культур сівозміни за застосування екологічної та біологічної систем удобрення дозволяє сформувати якісні показники врожаю на хорошому рівні.

Висновки. Максимальну урожайність сої забезпечувала промислова – 4,21 т/га та біологічна система удобрення – 4,18 т/га. Також за промислової системи удобрення було отримано максимальні показники урожайності зерна пшениці озимої – 7,9 т/га. А от за біологічної системи удобрення буряків цукрових за збором цукру, в умовах досліду, отримано найбільшу ефективність – 12,7 т/га. В той же час максимальну урожайність зерна кукурудзи отримано у варіанті промислової системи удобрення – 11,7 т/га.


Ключові слова


сівозміна; доза добрив; урожайність; якість продукції; система удобрення

Повний текст:

PDF

Посилання


Ivanina, V. V. (2016). Biolohizatsiia udobrennia kultur u sivozminakh [Biologization of fertilization of crops in crop rotation]. Kyiv: Komprynt. [in Ukrainian]

Minakova, O. A., Putilina, L. N., Tambovtseva, L. V., Aleksandrova, L. V., & Lazutina, N. A. (2016). The impact of the use of fertilizers in the main application and fertilizing on productivity, and technological quality of sugar beet. Sakharnaya svekla [Sugar beet], 7, 12–16 [in Russian]

Tsvei, Ya. P. (2014). Rodiuchist gruntiv i produktyvnist sivozmin [Soil fertility and productivity of crop rotation]. Kyiv: Komprynt. [in Ukrainian]

Tsvei, Ya. P., Remeniuk, Yu. O., Honcharuk, H. S., & Nazarenko, H. I. (2010). Technological qualities of sugar beet roots depending on the characteristics of agricultural machinery. Nauk. pracì Ìnst. bìoenerg. kulʹt. cukrov. burâkìv [Scientific papers of the Institute of Bioenergy Crops and Sugar Beet], 11, 276–280. [in Ukrainian]

Bardgett, R. D. (2005). The biology of soil. A community and ecosystem approach. Oxford: Oxford University Press.

Piterson, A., & Greman, D. (2005). Biological activity of soil. International Symposium “Structure and Function of Soil Microbiota” (pp. 235–236).

Nannipieri, P., Ascher, J., Ceccherini, M. T. Landi, L., Pietramellara, G., & Renella, G. (2017). Microbial diversity and soil functions. Eur. J. Soil Sci., 68(1), 12–26. doi: 10.1111/ejss.4_12398

Schlinker, G. (2016). Stickstoffdüngung zu Zuckerrüben. Zuckerrübe, 1, 45–48.

Schönberger, H. (2015). Wie Viel Stickstoff brauchen die Zuckerrüben? Zuckerrübe, 2, 38–41.

Dutton, J., & Huijbregts, T. (2006). Root quality and processing. In A. P. Draycott (Ed.), Sugar beet (pp. 409–442). Oxford, UK: Blackwell Publ. doi: 10.1002/9780470751114.ch16

Jabro, J. D., Stevens, W. B., Iversen, W. M., & Evans, R. G. (2010). Tillage Depth Effects on Soil Physical Properties, Sugarbeet Yield, and Sugarbeet Quality. Commun. Soil. Sci. Plant Anal., 41(7), 908–916. doi: 10.1080/00103621003594677

Theobald, K. (2016). Welches Fruchtfolgeintervall ist optimal? Zuckerrübe, 2, 14–15.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Іваніна В. В. Біологізація удобрення культур у сівозмінах. Київ : Компринт, 2016. 328 с.

Минакова О. А., Путилина Л. Н., Тамбовцева Л. В. и др. Влияние применения удобрений в основное внесение и подкормку на продуктивность, и технологические качества сахарной свеклы. Сахарная свекла. 2016. № 7.  С. 12–16.

Цвей Я. П. Родючість ґрунтів і продуктивність сівозмін. Київ : Компринт, 2014. 416 с.

Цвей Я. П., Ременюк Ю. О., Гончарук Г. С., Назаренко Г. І. Технологічні якості коренеплодів цукрових буряків залежно від особливостей агротехніки. Наукові праці ІБКіЦБ. 2010. Вип. 11. С. 276–280.

Bardgett R. D. The biology of soil. A community and ecosystem approach. Oxford : Oxford University Press, 2005. 254 p.

Piterson A., Greman D. Biological activity of soil. International Symposium “Structure and Function of Soil Microbiota”. 2005. P. 235–236.

Nannipieri P., Ascher J., Ceccherini M. T. et al. Microbial diversity and soil functions. Eur. J. Soil Sci. 2017. Vol. 68, Iss. 1. P. 12–26. doi: 10.1111/ejss.4_12398

Schlinker G. Stickstoffdüngung zu Zuckerrüben. Zuckerrübe. 2016. No. 1. S. 45–48.

Schönberger H. Wie Viel Stickstoff brauchen die Zuckerrüben? Zuckerrübe. 2015. No. 2. P. 38–41.

Dutton J., Huijbregts T. Root quality and processing. Sugar beet / A. P. Draycott (Ed.). Oxford, UK : Blackwell Publ., 2006 P. 409–442. doi: 10.1002/9780470751114.ch16

Jabro J. D., Stevens W. B., Iversen W. M., Evans R. G. Tillage Depth Effects on Soil Physical Properties, Sugarbeet Yield, and Sugarbeet Quality. Commun. Soil. Sci. Plant Anal. 2010. Vol. 41, Iss. 7. Р. 908–916. doi: 10.1080/00103621003594677

Theobald K. Welches Fruchtfolgeintervall ist optimal? Zuckerrübe. 2016. No. 2. P. 35–37.





ISSN 2410-1303 (online)