Структура врожаю кукурудзи та сої в моно- та бінарних посівах

Анотація

Мета. Виявити особливості формування структури врожаю кукурудзи та сої в моно- та бінарних посівах в умовах Лісостепу України залежно від системи удобрення. Методи. Дослідження проводили у 2021–2025 рр. на чорноземах типових малогумусних середньосуглинкових зі вмістом гумусу 3,5 % (Київська обл.). Вивчали монокультури та бінарні посіви кукурудзи (гібрид ‘РЖТ Занетіккс’, ФАО 340) і сої (сорти ‘Сірелія’, CHU 2300 та ‘РЖТ Сакуза’, CHU 2600). У сумісних посівах норма сої зменшувалася на 50 % (225 тис. шт./га) за 100 % норми кукурудзи (70 тис. шт./га). Схема удобрення (Фактор В) включала: контроль (без добрив), N₆₀P₄₅K₄₅, N₉₀P₆₀K₆₀. Результати. Встановлено, що кукурудза характеризується інтенсивним нарощуванням біомаси з максимумом у фазі 15 листків – цвітіння (до 12,1 т/га на контролі та 14,4 т/га за удобрення). Соя формує повільніший стартовий ріст, однак має високу компенсаторну здатність у фазі генеративного розвитку. Бінарні посіви забезпечили суттєве зростання сумарної біомаси до 18,5–27,7 т/га, що перевищувало монокультуру кукурудзи на 36–42 %. Кукурудза в сумісних посівах підвищувала біомасу на 11–19 %, що пов’язано з покращенням умов живлення та мікроекології агрофітоценозу. Соя за зниження густоти до 50 % компенсувала втрати за рахунок збільшення кількості бобів (до +40 %) і маси насіння з рослини (до +70 %). Структура врожаю кукурудзи залишалася стабільною: маса 1000 насінин 340–361 г, вихід зерна 83–85 %, істотних відмінностей між моно- та бінарними посівами не виявлено. У сої спостерігалася висока варіабельність елементів продуктивності та сильна залежність урожаю від кількості насінин з рослини (r = 0,92–0,95). Виявлено, що для сої оптимальним є фон N₆₀P₄₅K₄₅, тоді як надлишок азоту (N₉₀P₆₀K₆₀) знижує озерненість бобів і біомасу. Для кукурудзи встановлено майже лінійне зростання продуктивності зі збільшенням доз добрив. Висновки. Бінарні посіви кукурудзи та сої формують виражений синергетичний ефект, забезпечуючи підвищення біомаси та стабілізацію структури врожаю кукурудзи. Соя демонструє високу компенсаторну пластичність, що дозволяє ефективно використовувати знижену густоту стояння. Оптимізація удобрення є ключовим фактором реалізації потенціалу агрофітоценозу.