Новітні агротехнології

Оцінка сортозразків проса прутоподібного за врожайністю вегетативної маси та якістю насіння залежно від груп їх стиглості

В. В. Дрига — 2024-01-25

Мета. Оцінка сортозразків проса прутоподібного іноземної селекції за врожайністю біомаси і якістю насіння залежно від груп їх стиглості та визначення кращих як джерел для селекційної практики.

Методи. Лабораторний, польовий, вимірювально-ваговий, математично-статистичний.

Результати. Важливим завданням вітчизняних селекціонерів є створення сортів з високою продуктивністю, пластичністю, стійкістю до стресових умов та які б поєднували високу врожайність біомаси і якість насіння, адже без якісного насіння не можливе широке впровадження сортів у виробництво. Для створення таких сортів необхідно проводити аналіз вихідного матеріалу різного походження, зокрема й іноземної селекції. Виявлено, що в умовах нестійкого зволоження Західного Лісостепу України (Ялтушківська ДСС) урожайність сирої біомаси та вихід сухої біомаси залежали від груп стиглості сортозразків і був найвищим у сортозразків середньоранніх, середньопізніх та пізніх. Добираючи сортозразки для включення в селекційний процес створення нових сортів для виробництва біомаси доцільно враховувати не лише врожайність біомаси, а і їх якість насіння. Враховуючи якість насіння та вихід сухої біомаси, для Західного Лісостепу України оптимальними сортами, в яких ці два показники поєднуються і є найвищими, є ранньостиглий сортозразок ‘Форестбург’, середньоранній ‘Самбурст’, середньопізні сорт ‘Морозко’, сортозразки ‘Кейв-ін-рок’ та ‘Аламо’. Пізні та дуже пізні сортозразки забезпечують такий же вихід сухої біомаси, але за недостатньої кількості суми ефективних температур, яка необхідна для формування якості та дозрівання насіння, схожість їх була дуже низькою.

Висновки. Враховуючи якість насіння та вихід сухої біомаси, для Лісостепу України оптимальними сортозразками, в яких ці два показники поєднуються і найвищі, є ранньостиглий сортозразок ‘Форестбург’, середньоранній ‘Самбурст’, середньопізні сорт ‘Морозко’, сортозразки ‘Кейв-ін-рок’ та ‘Аламо’.

Вплив традиційних та альтернативних систем удобрення на продуктивність буряків цукрових

В. В. Іваніна — 2024-01-26

Мета. Дослідити вплив мінеральної, традиційної та альтернативної органо-мінеральних систем удобрення на продуктивність та технологічну якість коренеплодів буряків цукрових.

Методи. Довготривалий польовий та аналітичний.

Результати. Наведено дані досліджень щодо ефективності традиційних та альтернативних систем удобрення у підвищенні продуктивності та технологічної якості коренеплодів буряків цукрових. Установлено перспективність застосування соломи, зеленої маси гірчиці білої та мінеральних добрив для отримання високих врожаїв і технологічної якості коренеплодів буряків цукрових в умовах достатнього зволоження на чорноземі вилугуваному.

Висновки. Мінеральна система удобрення за ефективністю поступалась органо-мінеральному удобренню. Максимальна доза мінеральних добрив N₁₂₀P₈₀K₁₂₀ забезпечила врожайність коренеплодів 67,5 т/га, цукристість – 17,9 %, збір цукру – 12,1 т/га. Найвищу продуктивність буряків цукрових досягали за внесення 40 т/га гною + N₉₀P₆₀K₉₀: врожайність коренеплодів – 79,6 т/га, цукристість – 18,2 %, збір цукру – 14,5 т/га зі зростанням врожайності до контролю без добрив – на 37,0 т/га, збору цукру – на 6,7 т/га. Перспективним під буряки цукрові визначено внесення соломи + пожнивний сидерат + N₉₀P₆₀K₉₀: врожайність коренеплодів – 70,3 т/га, цукристість – 18,2 %, збір цукру – 12,8 т/га. Зазначена система удобрення поступалась внесенню 40 т/га гною + N₉₀P₆₀K₉₀за врожайністю – на 9,3 т/га, збором цукру – на 1,7 т/га. Застосування добрив неістотно підвищило втрати цукру в мелясі порівняно з контролем без добрив: за внесення мінеральних добрив – на 0,01–0,05 %, 40 т/га гною + N₉₀P₆₀K₉₀ – на 0,07 %, солома + пожнивний сидерат + N₉₀P₆₀K₉₀ – на 0,04 %.

Фотосинтетична діяльність посівів сафлору красильного залежно від елементів технології вирощування

С. М. Каленська — 2024-03-22

Мета. Установити особливості формування фотосинтетичних показників сортів сафлору красильного залежно від впливу елементів технології вирощування – ширини міжряддя та норми висіву насіння в умовах Правобережного Лісостепу України.

Методи. Дослідження виконували впродовж 2021–2023 рр. в умовах Агрономічної дослідної станції НУБіП України на чорноземах типових малогумусних. Схема трифакторного польового досліду передбачала вивчення впливу таких факторів: фактор А – сорт: ‘Добриня’ та ‘Сонячний’; фактор В – ширина міжряддя: 19, 38 та 57 см; фактор С – норма висіву: 100, 200 та 300 тис. схожих насінин/га.

Результати. Площа листкової поверхні сафлору красильного зростала у міру збільшення ширини міжряддя й норми висіву, що підкреслює важливість оптимізації розташування рослин у полі як складника ефективного фотосинтезу та подальшого формування врожаю. Зокрема, на час цвітіння в сорту ‘Добриня’ площа листя становила 32,7, а в ‘Сонячний’ – 31,2 тис. м²/га, сорти загалом різнились на 1,5 тис. м²/га, що перевищувало значення найменшої істотної різниці по досліду. При цьому визначено, що середня площа листя, за вирощування з міжряддям 19 см, була 30,7 тис. м²/га, а підвищення ширини міжряддя до 38 см сприяло утворенню 31,4 тис. м²/га, що на 0,6 тис. м²/га більше попереднього варіанту. За ширини міжряддя 57 см посіви мали площу листя 33,8 тис. м²/га, що на 3,1 тис. м²/га більше, ніж за міжряддя 19 см. Норма висіву насіння також впливала на формування листкової поверхні й за норми висіву 100 тис. шт./га її площа становила 31,0 тис. м²/га, а за норм 200 і 300 тис. шт./га була більшою на 1,50 та 1,53 тис. м²/га відповідно. У фазі бутонізації найвищий вміст суми хлорофілів у рослинах сафлору красильного відзначено у варіантах із шириною міжряддя 38 см та нормами висіву 200 та 300 тис. шт./га: сорт ‘Добриня’ – 5,21 та 5,24, ‘Сонячний’ – 5,19 та 5,22 мг/г сухої речовини відповідно.

Висновки. Найвищі параметри фотосинтетичного потенціалу отримано за вирощування культури з шириною міжряддя 57 см та норм висіву 200 і 300 тис. шт./га: сорт ‘Добриня’ в період бутонізації – цвітіння – 0,89–90, цвітіння – повна стиглість – 1,21–1,23 млн м²× діб/га; ‘Сонячний’ – 0,93–0,94 та 1,35–1,36 млн м²× діб/га відповідно. Параметри чистої продуктивності фотосинтезу посівів у період від цвітіння до повної стиглості в сорту ‘Добриня’ становили 1,59, а ‘Сонячний’ – 1,47 г/м² за добу. При цьому за ширини міжряддя 19 см ЧПФ становила 1,73, а 38 см – 1,76 г/м² за добу, а за міжряддя 57 см – 1,11 г/м² за добу, що на 0,6 г/м² за добу менше, ніж за міжряддя 19 см. За норми висіву 100, 200 та 300 тис. шт./га ЧПФ становила відповідно 1,29; 1,65 і 1,65 г/м² за добу. У сорту ‘Добриня’ найвищі показники ЧПФ отримано за вирощування рослин із шириною міжряддя 38 см та норми висіву 300 тис. шт./га – 2,02, а в сорту ‘Сонячний’ – за ширини міжряддя 19 та 38 см та норми висіву в 300 тис. шт./га – 1,86 г/м² за добу в обох варіантах.

Формування та продуктивність асиміляційного апарату рослин кукурудзи залежно від норми висіву та удобрення

В. А. Мокрієнко — 2024-01-26

Мета. Встановлення впливу досліджуваних елементів технології вирощування (удобрення, норми висіву насіння та гібрид), а також їх поєднання на формування та функціонування асиміляційного апарату рослин кукурудзи в умовах Лісостепу.

Методи. Дослідження проводилися протягом 2017–2019 рр. у стаціонарному досліді кафедри рослинництва ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» (с. Пшеничне, Білоцерківський р-н, Київська обл.) у зоні Лісостепу. Для досягнення цілей дослідження використовувалися різні методи: польовий, лабораторні (включали вимірювально-ваговий аналіз для встановлення біометричних параметрів росту рослин) та статистичні методи, такі як дисперсійний та порівняльно-розрахунковий аналіз.

Результати. Встановлено, що гібриди кукурудзи суттєво різнилися за показником максимальної площі листкового апарату. Гібрид ‘Сплендіс’ за роки досліджень в середньому формував 37,8 тис. м²/га листків, ‘ЄС Конкорд’ – 38,7 тис. м²/га, ‘MAS 36.A’ – 40,6 тис. м²/га, а максимальна була у посівів ‘Р8816’ – 41,5 тис. м²/га. Залежність площі листків від норми висіву кукурудзи також була істотною, оскільки в разі збільшення її від 75 до 80 тис. насінин/га цей показник зростав від 38,2 до 40,0 тис. м²/га. Встановлено, що фотосинтетичний потенціал гібридів з ФАО 250 – ‘Сплендіс’ та ‘ЄС Конкорд’ суттєво не різнився, так само, як і в гібридів з ФАО 300 – ‘MAS 36.A’ і ‘P8816’.

Висновки. Всі досліджувані чинники мали істотний вплив на формування листкового апарату, а варіація максимальної площі листя на 36,2 % залежала від чинника гібрид, на 35,5 % від удобрення та на 26,2 % від норми висіву. Окремий істотний вплив мала взаємодія гібрида з удобренням, що обумовлювало 1,3 % всіх варіацій, тоді як інші взаємодії були неістотними.

Угрупування сегетальної рослинності агрофітоценозу гороху озимого та її вплив на продуктивність культури у Правобережному Лісостепу України

С. М. Романов — 2024-03-22

Мета. З’ясувати формування видового складу та співвідношення запасів у ґрунті насіння різних біологічних груп бур’янів в агрофітоценозі гороху озимого та їх вплив на формування врожаю залежно від норм висіву насіння культури.

Методи. Використовували кількісно-вагові, агрохімічні, аналітичні та статистичні методи.

Результати. Найбільші запаси насіння мали бур’яни з родин лободові (Chenopodiaceae) – 58 %, щирицеві (Amaranthaceae) – 18 %, тонконогові (Poaceae) – 9–11 %, капустяні (Brassicaceae) – 6 %, гречкові (Роlygonaceae) – 4,5–5,8 %, айстрові (Asteraceae) – 1,5–2,2 %. Значну сиру та суху вегетативну масу формували осот рожевий – відповідно 52 та 24 г/м², гірчак розлогий – 46 та 22 г/м², талабан польовий – 34 та 12 г/м², лобода біла – 34 та 14 г/м², гірчак березковидний – 27 та 13 г/м², осот жовтий – 23 та 11 г/м², щириця звичайна – 21 та 10 г/м², амброзія полинолиста – 22 та 11 г/м², паслін чорний – 21 та 9 г/м², підмаренник чіпкий – 19 та 8 г/м², гірчиця польова – 18 та 8 г/м², мишій сизий та зелений – 9 та 4 г/м².

Висновки. Виявлено зміни продуктивності гороху озимого за різного ступеня забур’яненості посівів. Значний вплив сегетальної рослинності на врожайність культури встановлено за норми висіву насіння гороху 0,6 млн шт./га, де врожайність у сортів ‘Ендуро’ і ‘НС Мороз’ становила лише 3,01 та 3,13 т/га відповідно. Щільність сегетальної рослинності за стандартної норми висіву 1,1 млн шт./га та збільшеної до 1,6 млн шт./га не вплинула на показники врожайності і становила відповідно 3,33 та 3,34 т/га. На зріджених посівах підвищується забур’яненість, яка може впливати на врожайність культури, оскільки має значні можливості до розростання та конкуренції з рослинами гороху озимого.

Вплив добрив і вапнування на стан ґрунту та продуктивність буряків цукрових

А. С. Заришняк — 2024-03-22

Мета. Дослідити вплив альтернативної органо-мінеральної системи удобрення на продуктивність буряків цукрових за різних доз внесення вапна.

Методи. Короткотривалий польовий та аналітичний.

Результати. Наведено результати досліджень щодо впливу альтернативного органо-мінерального удобрення та вапнування на лужно-кислотний баланс чорнозему вилугуваного, його поживний режим та продуктивність буряків цукрових. Виявлено перспективність застосування традиційних та альтернативних добрив поєднано з дефекатом на слабкокислому ґрунті в умовах достатнього зволоження.

Висновки. Застосування під буряки цукрові N₉₀P₉₀K₉₀+ 5 т/га соломи та 7,5 т/га дефекату у фізичній вазі забезпечили максимальну стабільність кислотно-лужного балансу чорнозему вилугуваного, підвищили суму ввібраних основ зі зростанням вмісту кальцію і магнію у ґрунтово-вбирному комплексі: рНсол. – 6,62, гідролітична кислотність – 1,69 мг-екв/100 г, сума увібраних основ – 28,4 мг-екв/100 г ґрунту. Внесення N₉₀P₉₀K₉₀+ 5 т/га соломи та дефекату в фізичній вазі 7,5 т/га формували найвищу рухомість фосфору і калію в чорноземі вилугуваному: вміст рухомого фосфору у 0–30 см шарі – 170 мг/кг, калію – 128 з перевагою до контролю без добрив і дефекату – на 32 та 38 мг/кг ґрунту. Проведення вапнування підвищило рухомість калію у ґрунті і не впливало на вміст рухомого фосфору. Максимальної продуктивності буряків цукрових на чорноземі вилугуваному досягнуто за внесення N₉₀P₉₀K₉₀ + 5 т/га соломи та 7,5 т/га дефекату у фізичній вазі або 1,5 н СаСО₃ за гідролітичною кислотністю: врожайність коренеплодів – 73,3 т/га, цукристість – 18,6 %, збір цукру – 13,6 т/га з перевагою до контролю без добрив і дефекату – відповідно на 22,7 т/га, 0,2 % та 4,3 т/га.

Ефективність застосування гербіцидів у посівах гороху в Правобережному Лісостепу України

Я. П. Макух — 2024-03-22

Мета. Установити вплив гербіцидів, зокрема різних за діючою речовиною, на забур’яненість посівів та врожайність насіння гороху в умовах Правобережного Лісостепу України.

Методи. Інформаційно-аналітичний (збір матеріалів та аналіз літературних джерел), польові дослідження (закладання дослідів, спостереження за розвитком рослин, визначення біометричних показників, обліки чисельності бур’янів, збір і визначення структури урожаю), математично-статистичний (обробка результатів досліджень). Схема польового досліду включала забур’янені та захищені від бур’янів ділянки для порівняння розвитку рослин гороху посівного за різних умов вирощування.

Результати. У посівах гороху посівного був наявний різноманітний склад бур'янів, проте переважали однорічні злакові види. Гербіциди Корум РК та Пульсар 40 РК є ефективними для захисту посівів гороху від широкого спектру бур’янів у виробничих умовах, де обприскування відбувається вчасно та з використанням рекомендованих доз. Це призводить до зниження рівня забур’яненості від 78,6 до 88,3 %. Урожайність насіння гороху на ділянках, де посіви вегетували без присутності бур’янів, у середньому за роки досліджень становила 3,51 т/га, тоді як на ділянках забур’яненого контролю – лише 0,56 т/га. Відповідно втрати врожаю внаслідок присутності в посівах бур’янів сягали 2,95 т/га, або 84,1 %. Варіанти гербіцидного захисту посівів – Пульсар 40 РК та Корум РК забезпечували отримання 3,11 та 3,28 т/га насіння культури відповідно, або 87,6 та 93,4 % від максимального в дослідах рівня врожаю.

Висновки. Застосування гербіцидів у посівах гороху є ефективним способом контролювання бур'янів та іншої небажаної рослинності, яка конкурує з культурою гороху за простір, воду та поживні речовини. Однак важливо правильно обирати гербіциди, щоб уникнути негативного впливу на саму культуру гороху та навколишнє середовище.

Ефективність захисту посівів гороху озимого від бур’янів в умовах Правобережного Лісостепу України

О. Є. Кукуруза — 2024-03-22

Мета. Проаналізувати особливості захисту посівів гороху озимого від бур’янів в умовах Правобережного Лісостепу України.

Методи. Дослідження проводили в умовах ДП ДГ «Саливонківське» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (Білоцерківський р-н, Київська обл.) упродовж 2020–2023 рр. Агротехніка в досліді загальноприйнята для зони недостатнього зволоження Правобережного Лісостепу України.

Результати. Розроблення концепції осіннього захисту посівів гороху озимого від бур’янів потребує досить грамотного вибору гербіцидів з урахуванням прогнозів погодних умов, специфіки впливу діючих речовин на бур’яни та культурні рослини тощо. Адже умови сівби гороху озимого не дають змогу ефективно застосовувати вже класичну й поширену систему захисту посівів від бур’янів з використанням ґрунтових препаратів та, за потреби, обмеженим застосуванням страхових гербіцидів у період вегетації культури. Це пояснюється тим, що терміни для підготовки ґрунту та власне сівби є досить обмеженими, а ґрунтові гербіциди за високих температур повітря працюють непередбачувано й мають обмежену ефективність у разі дефіциту вологи. Гербіцид Корум, створений на основі комбінації діючих речовин бентазон (480 г/л) та імазомокс (22 г/л), за сумарною ефективністю мав ліпші показники за підвищеної норми витрати (1,5 л/га) – 92,9 % у фазі ВВСН 12 та 91,7 % – ВВСН 14. При цьому ефективність норми 1,25 л/га була в межах 80 %. Останнє, ймовірно, пов’язано не лише з осінніми умовами застосування препарату, а й тим, що сходи таких видів, як рутка лікарська, гірчиця польова, паслін чорний та осоти, були отримані пізніше, коли основна маса бур’янів уже знаходилася в менш чутливій для застосування низьких норм препарату фазі розвитку.

Висновки. Застосування гербіциду Корум у фазі ВВСН 12 у нормі 1,25 л/га сприяло знищенню 73,8 %, а 1,5 л/га – 86,7 % бур’янів. За більш пізнього застосування цього препарату – ВВСН 14 сумарна ефективність від обробки посівів з нормою витрати 1,25 л/га була вищою на 2,4 %, а за норми 1,5 л/га – на 1,2 % порівняно з фазою ВВСН 12. Це пов’язано із тим, що в посівах гороху з’явились сходи лободи білої, щириці звичайної, гірчака березковидного, гірчака почечуйного, пасльону чорного, споришу звичайного, осотів жовтого та рожевого, а препарат виявляв проти них високу ефективність дії. Натомість рослини бур’янів, які з’явились у посівах раніше, продовжували вегетувати й були вже менш чутливими навіть до підвищених норм застосування гербіциду. Застосування максимальних рекомендованих норм внесення гербіцидів було, здебільшого, найефективнішим заходом зниження чисельності бур’янів у посівах гороху озимого. Водночас такі норми шкодили самим рослинам і спричиняли в них дис-стреси, особливо в пізні періоди росту й розвитку, що надалі позначалось на формуванні врожайності гороху. Тому слід уникати застосування гербіцидів у пізні фази розвитку культури.