Новітні агротехнології

Формування господарсько-цінних ознак гібридів соняшнику, різних за походженням та групами стиглості

А. О. Бутенко — 2025-04-02

Мета. Визначити рівень адаптивності генотипів соняшнику, які відрізняються за походженням та тривалістю вегетації, за характеристиками стабільності господарсько-цінних ознак та якісних показників для умов Північно-східного Лісостепу України. Методи. Досліджували 12 гібридів соняшнику: ранньостиглі ‘Камелот’, ‘Серпанок’, ‘Маршал’, ‘Гусляр’, ‘Блиск’ і ‘Златсон’, середньоранні ‘Агент’, ‘Агрономічний’, ‘Коляда’, оригінатором яких є Інститут олійних культур НААН (ІОК), а також гібриди Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН (ІР) – ‘Азарт’, ‘Гудвін’ та ‘Ярило’. Дослідження проводили у 2023–2024 рр. на базі Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН. Результати. Серед ранньостиглих гібридів більшість мали вміст олії понад 50 %. Найвищий показник відзначено в гібрида ‘Гусляр’ – 52,5 %. Щодо вмісту білка, то зворотний зв’язок між вмістом білка та олії не завжди проявлявся чітко. У гібридів ранньостиглої групи ІР ці показники становили: ‘Гусляр’ – 15,3 %, ‘Блиск’ – 14,8, ‘Златсон’ – 16,4 %. Середньоранні гібриди мали вміст олії на рівні 50 %, хоча їхні показники дещо відрізнялися від ранньостиглої групи. Найвищий уміст олії відзначено в гібридів ‘Азарт’ (50,3 %) та ‘Ярило’ (50,4 %), оригінатором яких є ІР. Гібрид ‘Азарт’ виявив максимальний збір олії – 1,831 т/га, що майже на 11 % перевищує відповідний показник гібрида ‘Коляда’, який мав найвищий вихід олії серед гібридів селекції ІОК (1,362 т/га). Найбільшу масу 1000 насінин мав гібрид ‘Серпанок’ ІОК (68,2 г). Загалом гібриди цієї установи мали вищі показники маси 1000 насінин. Максимальні значення натури насіння зафіксовано у гібридів ‘Маршал’ (393 г/л) і ‘Златсон’ (405 г/л). Маса 100 насінин коливалася в межах 50 г у гібридів ‘Агрономічний’, ‘Агент’ і ‘Ярило’, близько 60 г – у ‘Коляда’ та ‘Азарт’, а до 80 г – у гібрида ‘Гудвін’. Показник натури насіння також варіював залежно від походження та групи стиглості. Найвищі значення натури мали гібриди ‘Агрономічний’ (ІОК) і ‘Ярило’ (ІР). Висновки. Середньоранній гібрид ‘Азарт’ (ІР) відзначався найвищим виходом олії з 1 га (1831 кг) і натурою 361 г/л. У групі ранньостиглих гібридів найкращі результати продемонстрували ‘Блиск’ (ІР) та ‘Маршал’ (ІОК), у яких вихід олії становив 1063 та 1547 кг/га відповідно. Найвищий показник виповненості насіння (405 г/л) мав ранньостиглий гібрид ‘Златсон’ (ІР).

Вплив строків збирання на насіннєву продуктивність та посівні якості насіння гірчиці

І. І. Миколайко — 2025-04-02

Мета. Установити закономірності формування врожаю та якості насіння гірчиці залежно від строків його збирання сортових особливостей і суми активних температур в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Польовий – облік урожаю насіння, лабораторний – визначення енергії проростання, схожості і маси 1000 насінин, аналітичний – аналіз погодних умов, дисперсійний методи – оцінка достовірності отриманих даних. Результати. Урожайність насіння гірчиці залежала як від сортових особливостей, так і від строків його збирання. За пізніших строків збирання врожайність насіння була вищою. Достовірно вищу врожайність насіння отримано за всіх строків збирання сортів ‘Підпечерецька’, ‘Ослава’ та ‘Аріадна’, а значно нижчу – сортів ‘Царівна Півночі’ та ‘Еталон’. З’ясовано, що на формування урожайності насіння сортів найбільшим був вплив фактору «строк збирання», який становив 56,7 %, вплив фактору «сорт» був меншим – 39,1 %. Якість насіння – енергія проростання і схожість так як і урожайність залежали від генотипу сорту та строків збирання насіння. Достовірно нижчою була енергія проростання і схожість насіння за всіх строків збирання сорту ‘Царівна Півночі’. За самого раннього строку збирання енергія проростання була 89 %, схожість – 90 %, а за збирання через 40 діб після закінчення цвітіння ці показники збільшилися на 5 %. Якість насіння інших сортів була достовірно вищою, ніж сорту ‘Царівна Півночі’. На формування якості насіння гірчиці найбільший вплив був фактору «сорт», який становив на енергію проростання 70,3 %, на схожість 66,2 %. Якість насіння залежала від суми активних температур, за її збільшення зростала енергія проростання і схожість насіння. Висновки. Урожайність і якість насіння гірчиці залежала від сортових особливостей та строків його збирання. Найвищу урожайність всіх сортів отримано за збирання через сорок діб після закінчення цвітіння рослин, яка становила залежно від генотипу сорту 1,11–1,25 т/га, а найнижчу – за самого раннього строку збирання.

Закономірності формування продуктивності ранньостиглих гібридів соняшнику в умовах Лісостепу Західного

Р. О. М’ялковський — 2025-04-02

Мета. Установити вплив норми висіву насіння та позакореневого застосування регуляторів росту рослин на формування врожайності та якості насіння ранньостиглих гібридів соняшнику. Методи. Дослідження проводили впродовж 2022–2024 рр. на дослідних полях Науково-дослідного центру «Поділля» Подільського державного університету. У дослідженнях застосовано трифакторну схему, яка включала: гібриди соняшнику (‘П62ЛЛ109’, ‘МАС 81К’, ‘ЄС Моналіза’), дві норми висіву насіння (60 і 65 тис. шт./га) та позакореневе підживлення регуляторами росту у фазі 4–6 пар листків [контроль, Деймос (1,5 л/га), Марс ELBi (0,75 л/га), Трептолем (15 мл/га)]. Визначали врожайність насіння, масу 1000 насінин, олійність насіння та збір олії з урожаєм. Результати. У середньому за роки досліджень найвищі показники врожайності гібридів ‘П62ЛЛ109’ (4,03 т/га) та ‘МАС 81К’ (3,92 т/га) були досягнуті за норми висіву насіння 65 тис. шт./га та обробки регулятором росту Деймос. Найоптимальніші умови вирощування для гібрида ‘ЄС Моналіза’ формувались за норми висіву 60 тис. рослин/га та обробки рослин препаратом Деймос – 3,81 т/га. Застосування регуляторів росту сприяло збільшенню маси 1000 насінин в усіх досліджуваних гібридів та в усі роки проведення досліджень. Зокрема, регулятор росту Деймос підвищував цей показник порівняно з необробленим контролем у середньому на 3,58; 3,07 та 2,51 г, Марс ELBi – на 0,80; 1,33 та 0,84 г, Трептолем – на 2,05; 1,67 та 1,75 г за роками досліджень відповідно. Висновки. За вирощування гібрида ‘П62ЛЛ109’ найвищі показники олійності насіння отримано за норми висіву 60 тис. шт./га та обробки рослин регуляторами росту Трептолем (53,6 %) та Деймос (52,7 %). Причому останній був однаково ефективним за обох норм висіву насіння соняшнику. Для гібрида ‘МАС 81К’ оптимальним варіантом була норма висіву 60 тис. шт./га та обробка регулятором Деймос, що забезпечило вміст олії в насінні на рівні 47,3 %. Другим за ефективністю за цієї норми висіву був Трептолем. За норми висіву 65 тис. шт./га найефективнішою була обробка препаратом Марс ELBi, дещо поступався йому Трептолем. За вирощування гібрида ‘ЄС Моналіза’ оптимальнішою в контексті підвищення вмісту олії в насінні була норма висіву 60 тис. шт./га та обробка регулятором росту Деймос (51,8 %), а на другому місці – Марс ELBi. Найвищі показники збору олії в усіх досліджуваних гібридів зафіксовано в разі застосування регуляторів росту. При цьому максимальні значення у гібридів ‘П62ЛЛ109’ та ‘МАС 81К’ забезпечувала норма висіву 65 тис. шт./га, а в ‘ЄС Моналіза’ – 60 тис. шт./га.

Визначення критичних фаз росту й розвитку міскантусу гігантського

О. І. Присяжнюк — 2025-04-02

Мета. Установити закономірності росту й розвитку міскантусу гігантського та визначити критичні періоди за реакцією на фактори середовища. Методи. Польові дослідження проводили в умовах зони нестійкого зволоження Правобережного Лісостепу України на дослідному полі Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (50.023194, 30.173895) упродовж 2020−2024 рр. Результати. Фактори, які можуть спричиняти стрес або загибель рослин міскантусу гігантського, можна умовно розділити за величиною впливу на основні й додаткові (тобто такі, які посилюють стрес, спричинений дією основного фактору), а за ступенем толерантності рослин до них на такі, дія яких може бути знівельована, й ті, впливу яких уникнути неможливо. У цьому дослідженні не враховували фактори глобального впливу на рослини, наприклад, відсутність снігового покриву, адже за зниження температури ґрунту в кореневмісній зоні нижче –15…–20 °С та відсутності снігового покриву загинуть не тільки рослини міскантусу, а й більшість посівів озимих злакових культур. Також не брали до уваги ті фактори, які не призводять до загибелі рослин, наприклад, низька температура повітря рано навесні тільки відтерміновує появу листків над поверхнею ґрунту. А також ті, вплив яких на ростові процеси рослин міскантусу неможливо достовірно оцінити (додаткові фактори стресу). Отже, у результаті опрацювання даних й аналізу факторів впливу на ріст і розвиток міскантусу гігантського можна виділити такі критичні періоди: перший − макростадія 1 (розвиток листків) – весняні заморозки з короткочасним зниженням температури до –2 °С; другий – період активного росту й споживання великої кількості вологи – від макростадії 3 до макростадії 6. Висновки. Під час вирощування міскантусу гігантського найкритичнішими за впливом низьких температур повітря є фенофази за шкалою ВВСН від 00 до 19, а за дефіцитом вологи – від 30 до 69.

Вплив погодних умов на стан фотосистеми міскантусу гігантського

О. І. Присяжнюк — 2025-04-09

Мета. Установити особливості стану фотосистеми міскантусу гігантського під впливом погодних умов. Методи. Польові дослідження проводили на Білоцерківській дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН упродовж 2022–2024 рр. У процесі дослідження вимірювали такі параметри флуоресценції хлорофілу: Fo – мінімальна достовірна інтенсивність флуоресценції при 40 мкс; Fj – інтенсивність флуоресценції на J-кроці (при 2 мс); Fi – інтенсивність флуоресценції на I-кроці (за 30 мс); Fm – максимальна інтенсивність флуоресценції на P-кроці; Fv – максимальна змінна флуоресценція; Fv/Fm – фотохімічна ефективність або квантова ефективність; Fv/Fo – ефективність початкових реакцій фотосинтезу; φPo – максимальний квантовий вихід первинної фотохімії (при t = 0); VJ – відносна змінна флуоресценція на J-кроці; VI – відносна змінна флуоресценція на I-кроці; ψEo – ефективність / ймовірність, завдяки якій захоплений екситон, викликавши відновлення QA до QA⁻, може перемістити електрон далі, ніж QA⁻, у міжсистемний ланцюг транспортування електронів; ψRo – ефективність / ймовірність, з якою захоплений електрон PSII переноситься до акцепторів PSI; δRo – ефективність / ймовірність, з якою електрон із міжсистемних носіїв електронів рухається до зменшення кінцевих акцепторів електронів на стороні акцептора PSI (RE). Результати. Досліджено, що в усі роки досліджень рослини міскантусу зазнавали дії стресу, спричиненого нестачею вологи в ґрунті та високою температурою повітря. Зокрема, у 2022 році спостерігали значний дефіцит вологи у першій половині вегетації, коли рослини міскантусу активно формували вегетативну масу. У 2023 році пройшли сильні дощі на початку відновлення вегетації міскантусу, а значне підвищення середньодобових температур повітря відбувалось в серпні. Погодні умови 2024 року не були подібні до попередніх років дослідження, оскільки вже починаючи з квітня рослини зазнавали впливу високих середньодобових температур повітря, а посушливі умови вегетації сформувались вже у червні. На додачу, висока температура повітря протрималася до кінця вегетаційного періоду міскантусу. Висновки. Аналіз базових показників кривої індукції флуоресценції хлорофілу (Fo, Fj, Fi, Fm, Fv, Fv/Fm, Fv/Fo та φ_Po) показує наявність сильних та дуже сильних кореляційних зав’язків між елементами погоди та цими змінними, що може засвідчувати їх придатність для визначення стресу рослин міскантусу від впливу погодних умов під час вегетації. Проте, у цьому досліджені, ці показники не виявили селективності щодо визначення стресу через водний дефіцит або високі температури повітря. Тобто стан фотосистеми рослин можна визначити як такий що піддається стресу без точного встановлення виду стресу, особливо у випадку комбінованого стресу. Тому в подальших дослідженнях слід шукати взаємозв‘язки між окремими параметрами фотосистеми міскантусу й факторами стресу.

Якість зерна гібридів сорго зернового залежно від густоти рослин та регулятора росту в умовах Північного Степу України

Д. В. Сухіна — 2025-04-21

Мета. Установити вплив гібридів, густоти рослин та застосування регулятора росту рослин на вміст білка й крохмалю в зерні та натуру зерна сорго в умовах Північного Степу України. Методи. Дослідження проводили в умовах недостатнього зволоження Північного Степу України протягом 2022–2024 рр. Під час досліджень застосовували такі методи: польовий – спостереження за фенологічними фазами росту й розвитку культури, оцінювання впливу досліджуваних елементів на врожайність сорго зернового; табличний – для систематизації, впорядкування й подання отриманих даних; графічний – для візуалізації результатів дослідження. Наукова програма передбачала вивчення впливу технологічних елементів на фенологічні, біометричні, структурно-морфологічні показники та врожайність сорго зернового. Відповідно до поставленої мети було розроблено схему трифакторного досліду, у якій першим фактором були гібриди сорго зернового різних груп стиглості: ‘Калатур’, ‘ЕС Алізе’, ‘ЕС Фоен’, ‘Албанус’ та ‘ЕС Муссон’. Другим фактором була густота рослин – 170, 200 та 230 тис. шт./га. Третім – застосування регулятора росту Аппетайзер у фазах 4–5 та 7–8 листків із нормою витрати препарату 0,5 л/га та робочого розчину – 150 л/га. Результати. Упродовж років досліджень найвищий середній уміст білка в зерні відзначено в середньораннього гібрида ‘ЕС Фоен’ за густоти стояння рослин 170 та 200 тис. шт./га із застосуванням регулятора росту Аппетайзер – 11,4 %, а також у ранньостиглого ‘Албанус’ за аналогічних умов – 12,0 %. Найвищий уміст крохмалю серед досліджуваних гібридів зафіксовано в середньораннього гібрида ‘ЕС Муссон’ – 72 % за густоти рослин 170 тис. шт./га та внесення регулятора росту. Найвищу натуру зерна мав середньоранній гібрид ‘ЕС Фоен’ – 750 г/л за густоти 170 тис. шт./га за використання Аппетайзер. Загалом, формування густоти рослин у межах 170–200 тис. шт./га є ефективним агротехнічним заходом, що забезпечує високі показники якості зерна сорго. Висновки. Формування густоти рослин у межах 170–200 тис. шт./га є ефективним агротехнічним заходом, що забезпечує високі якісні показники зерна сорго. Натоміть загущення посівів до 230 тис. шт./га призводить до їх зниження. Регулятор росту Аппетайзер має незначний вплив на вміст крохмалю та натуру зерна, однак може розглядатися як сучасний адаптивний елемент технології вирощування, спрямований на підвищення вмісту білка, а також поліпшення біометричних та структуро-морфологічних характеристик рослин.

Виробництво садивного матеріалу міскантусу гігантського: вихід та якість залежно від агротехнологічних умов вирощування

Р. С. Тетерюк — 2025-04-02

Мета. Установити особливості приживлюваності та виходу садивного матеріалу міскантусу гігантського залежно від елементів агротехнології вирощування в умовах центральної частини Лівобережного Лісостепу України. Методи. Польовий експеримент проводили впродовж 2018–2024 рр. на чорноземах опідзолених з використанням рандомізованого розміщення дослідних ділянок. Вивчали вплив трьох факторів: маси ризом (˂ 30 г, 31–50 г, ˃ 50 г), схем їх висаджування (30 × 30, 45 × 45, 60 × 60, 75 × 75 см) і застосування препаратів [контроль; передсадивне оброблення ризом мікоризним препаратом Мікофренд С (5 г/ризому) у поєднанні з прилипачем-гідроутримувачем Аквадар (5 г/ризому); оброблення ризом у поєднанні з щорічним весняним позакореневим підживленням препаратом Крісталон особливий (3 кг/га)]. Сорт міскантусу гігантського ‘Осінній зорецвіт’. Результати. Установлено, що розмір ризом, передсадивне їх оброблення препаратами та схема висаджування впливають на приживлюваність садивного матеріалу. У середньому по досліду цей показник варіював у межах від 74,5 до 85,7 %. При цьому, як зменшення, так і збільшення площі висаджування, а також використання дрібних за масою ризом призводили до істотного зниження цього показника в усі роки досліджень. Найвищий відсоток проростання ризом міскантусу гігантського (понад 80) зафіксовано за схеми висаджування 60 × 60 см із застосуванням передсадивного оброблення середніх і крупних ризом. Щорічне весняне позакореневе підживлення маточників у фазі трьох-чотирьох листків препаратом Крісталон особливий, порівняно з контрольними варіантами, суттєво підвищує вихід ризом відповідно до їх маси (від 84,4 до 91,4 %). Залежно від схеми висаджування ризом міскантусу гігантського в розсадниках і застосування позакореневого підживлення маточників змінюється площа, яку можна забезпечити отриманим садивним матеріалом. Зокрема, схема 30 × 30 см забезпечує 81,7–95,4 га нових енергетичних плантацій, 45 × 45 см – 46,0–52,0 га, 60 × 60 см – 32,7–40,1 га, 75 × 75 см – 27,9–33,4 га. Висновки. Найліпші показники приживлюваності та виходу ризом міскантусу гігантського (понад 80 %) відзначено за висаджування їх за схемою 60 × 60 см та передсадивного оброблення середніх та крупних ризом препаратом Мікофренд С сумісно із прилипачем-гідроутримувачем Аквадар та позакореневим підживленням маточників у фазі трьох-чотирьох листків хелатним препаратом Крісталон особливий.

Особливості введення в культуру in vitro чорнобривців (Tagetes patula)

Є. Ю. Бутенко — 2025-04-02

Мета. Установити особливості введення та початкові етапи розвитку чорнобривців розлогих (Tagetes patula) в умовах асептичної культури. Методи. Дослідження проводили в навчально-науковій лабораторії біотехнологічних досліджень in vitro Сумського національного аграрного університету. Визначали оптимальну концентрацію стерилізувального розчину та час стерилізації насіння. Для культивування рослин використовували живильне середовище Мурасіге – Скуга (МС). Оцінювали ефективність стерилізації та рівень розвитку рослин у різні періоди культивування. Результати. Проведено комплексний аналіз процесу стерилізації насіння T. patula. Оптимальним стерилізувальним агентом виявився розчин «Білизни» в концентрації 1:4 з експозицією 20 хвилин, що забезпечило 85 % стерильності насіннєвого матеріалу. Спостерігали 100 % проростання насіння, хоча 15 % було інфіковано патогенною мікрофлорою. На 7-му добу після введення в культуру спостерігалося інтенсивне проростання насіння, зокрема 87 % проростків мали видовжений пагін, 82 % – перші листки, 76 % – кореневу систему. На 14-ту добу інтенсивний розвиток продовжувався: з’являлися справжні листки (88 %), коренева система набувала стрижневої форми (95 %). Через 21–30 діб культивування отримали розвинені рослини з добре сформованою кореневою системою (92 % рослин мали головний корінь до 6 см). Культивування рослин проводили на безгормональному середовищі МС, що забезпечувало всі необхідні поживні елементи для росту. Отриманий асептичний матеріал може бути використаний для подальшого мікроклонального розмноження або біотехнологічних досліджень. Висновки. Оптимальна схема стерилізації насіння чорнобривців розлогих передбачає використання розчину «Білизни» у концентрації 1:4. Культивування рослин на середовищі Мурасіге – Скуга без додавання регуляторів росту сприяє рівномірному розвитку проростків, що підтверджується коротким періодом культивування (14–31 доба). Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення методів введення T. patula в культуру in vitro.

Вплив поживних середовищ і температури на ріст Sclerotinia sclerotiorum – збудника білої гнилі соняшнику

В. В. Різник — 2025-04-02

Мета. Визначити вплив поживних середовищ та різних температурних режимів на ріст і розвиток гриба Sclerotinia sclerotiorum – збудника білої гнилі соняшнику. Методи. Дослідження проводили в лабораторії «Мікології і фітопатології» кафедри фітопатології Національного університету біоресурсів і природокористування України. Об’єктом досліджень був гриб S. sclerotiorum, ізольований із уражених зразків рослин соняшнику, відібраних в умовах Київської області. Вилучення мікроміцета проводили за допомогою біологічного методу. Швидкість радіального росту міцелію S. sclerotiorum досліджували на агаризованих поживних середовищах: люпиновому, квасолевому, морквяному, вівсяному, соєвому, кукурудзяному, Чапека, гороховому та картопляно-глюкозному агарі. Вплив температури на ріст гриба вивчали за наступних режимів: 5, 10, 15, 20, 25 та 30 °C. Через кожні 24 години вимірювали радіус колоній, а також фіксували час початку утворення склероціїв. Результати. Усі поживні середовища сприяли міцеліальному росту гриба S. sclerotiorum. На четверту добу інкубування радіусу колоній мікроміцета на досліджуваних середовищах був в межах 20,4–45,0 мм. Найбільш інтенсивний ріст міцелію відмічено на картопляно-глюкозному агарі (45,0 мм) та середовищі Чапека (41,5 мм). На інших субстратах цей показний був таким: соєвому – 20,4 мм, кукурудзяному – 21,5 мм, вівсяному – 23,3 мм, люпиновому – 25,7 мм, гороховому – 28,2 мм, морквяному – 29,5 мм та квасолевому – 32,2 мм. Патоген характеризувався міцеліальним ростом у температурному діапазоні від 5 до 25 °С. Оптимальною була температура 20–25 °С. Продукування склероціїв відбувалося за температурних умов 5–25 °С. Водночас підвищення температури від 15 до 25 °С пришвидшувало початок формування склероціїв, тоді як зниження до 5–10 °С – уповільнювало цей процес. Висновки. З’ясовано, що оптимальним поживним середовищем для культивування in vitro збудника білої гнилі соняшнику – гриба S. sclerotiorum є картопляно-глюкозний агар, який забезпечує найвищу швидкість росту міцелію патогену. Температура 20–25 °С була оптимальною для вегетативного росту гриба та продукування склероціїв. Отримані результати досліджень доцільно використовувати з метою отримання інокулюму патогену в лабораторних умовах.