Новітні агротехнології

Урожайність та якість урожаю сортів сої залежно від елементів технології вирощування

2025-07-25T20:40:24+00:00

Мета. Визначити врожайність та якість насіння сортів сої ‘Аратта’, ‘Кордоба’, ‘Феєрія’ залежно від впливу мікродобрив та регуляторів росту. Методи. Дослідження виконували впродовж 2020–2022 рр. в умовах Верхняцької дослідно-селекційної станції ІБКіЦБ НААН (зона нестійкого зволоження Правобережного Лісостепу України). Польовий дослід закладали за схемою: фактор А – сорти сої (‘Аратта’, ‘Кордоба’ та ‘Феєрія’); фактор В – мікродобрива [без МД; Yara Vita Моно Молітрак у фазі бутонізації (0,25 л/га); Yara Vita Моно Молітрак у фазі бутонізації (0,25 л/га) + у фазі цвітіння (0,25 л/га)]; фактор С – регулятори росту (без РР; Біосил; Радостим). Результати. Максимальну врожайність сорту ‘Аратта’ (2,35 т/га) отримано в разі застосування комбінації мікродобрива Yara Vita Моно Молітрак у фазі бутонізації (0,25 л/га) та регулятором росту Радостим. Подібного рівня врожайності досягнуто також за дворазового внесення Yara Vita Моно Молітрак – у фазах бутонізації та цвітіння (по 0,25 л/га) у поєднанні з Біосилом або Радостимом – 2,34 та 2,35 т/га відповідно. У сорту ‘Кордоба’ ці варіанти забезпечили 2,40; 2,41 та 2,45 т/га відповідно. Водночас на зазначених варіантах постерігалася й найвища продуктивність сорту ‘Феєрія’. Найбільшу масу 1000 насінин у сорту ‘Аратта’ (144,0 г) зафіксовано за дворазового внесення Yara Vita Моно Молітрак (у фазі бутонізації та цвітіння по 0,25 л/га) у поєднанні з регулятором росту Радостим. Висновки. Найвищий уміст білка в насінні сорту ‘Аратта’ відзначено за варіантів дворазового внесення Yara Vita Моно Молітрак (у фазі бутонізації та цвітіння по 0,25 л/га) комбіновано з регуляторами росту Біосил та Радостим – 38,5 та 39,6 % відповідно. У сорту ‘Кордоба’ найкращі показники отримано за поєднання Yara Vita Моно Молітрак у фазі бутонізації (0,25 л/га) з Радостимом – 43,5 %, а також за дворазового внесення добрива у поєднанні з Біосилом або Радостимом – 43,3 та 44,3 % відповідно. Для сорту ‘Феєрія’ ці варіанти забезпечили вміст білка на рівні 41,2 та 41,7 % відповідно.

Агробіологічний аналіз тривалості настання фенофаз у рослин ячменю ярого в процесі вирощування залежно від способу передпосівного обробітку ґрунту

2025-06-11T20:00:03+00:00

Мета. Установити особливості настання фенофаз росту й розвитку рослин ячменю ярого залежно від способу передпосівного обробітку ґрунту. Методи. Загальнонаукові: спостереження, порівняння, аналогія, узагальнення та конкретизація; спеціальні: польовий метод – для виявлення відмінностей між варіантами досліду щодо тривалості настання фенофаз за період вегетативного стану рослин. Варіанти передпосівного обробітку ґрунту: 1) передпосівний на глибину загортання насіння 2–3 см; 2) закриття вологи боронуванням та вирівнювання поверхні ґрунту культивацією з розпушуванням на глибину 7–8 см. Ширина міжрядь – 15 см. Норми висіву насіння – 250, 300 та 350 шт. нас./м². Настання фенофаз розвитку реєстрували на чотирьох пробних ділянках розміром 1,0 м². Результати. Установлено пролонговану дію тривалого проростання ячменю ярого за всіх норм висіву насіння залежно від способу передпосівного обробітку ґрунту на тривалість досягнення ступеня розвитку на основі фенофаз: сходи, три розвинені листки (початок кущення) та фази розвитку вихід в трубку. Доведено, що за умови першого способу передпосівного обробітку ґрунту процес формування повних сходів тривав упродовж чотирьох днів, фаза розвитку три розвинені листки натавала впродовж п’яти днів, настання фенофази виходу в трубку відбувалося також упродовж п’яти днів. За другого способу передпосівного обробітку ґрунту поява сходів тривала впродовж семи днів, фаза три розвинені листки формувалася в посівах упродовж восьми днів, а вихід у трубку у рослин ячменю ярого тривав упродовж семи днів. Висновки. У разі проведення передпосівного обробітку ґрунту у спосіб, який передбачає закриття вологи боронуванням та вирівнювання поверхні культивацією з розпушенням на глибину обробітку 7–8 см під час вирощування ячменю відбувається затяжний процес проростання та формування посівів при настанні фенофаз сходів, трьох розвинених листків (початок кущення рослин) та фази виходу в трубку.

Урожайність зерна ячменю ярого залежно від впливу умов вегетації за різних строків сівби та технологічних факторів

2025-09-20T18:56:19+00:00

Мета. Установити залежність урожайності зерна ячменю ярого від впливу абіотичних факторів зовнішнього середовища під час вирощування за різних строків сівби та норм висіву насіння. Методи. Дослідження проводили протягом 2018–2022 рр. на дослідних полях ЗВО «Подільський державний університет», зона Західного Лісостепу України. Сорт ячменю ярого ‘Сєбастьян’. Строки сівби – 10, 20, 30 березня, 9 та 19 квітня; норми висіву – 200, 250 і 300 схожих насінин/м²; фони живлення – N₃₀P₄₅K₄₅ та N₆₀P₉₀K₉₀. Результати. Установлено, що максимальна врожайність зерна формувалася за ранніх строків сівби. За сівби 10 березня середня врожайність становила 6,80 т/га на фоні N₃₀P₄₅K₄₅ та 8,33 т/га на фоні N₆₀P₉₀K₉₀. Відтермінування сівби на кожні 10 днів спричиняло істотне зниження врожайності: на другий строк – на 6,5 %, третій – на 9,5 %, четвертий – на 17,5 %, п’ятий – більш як на 50 % порівняно з попереднім. Мінімальна урожайність (3,25–3,52 т/га) відзначена за сівби 19 квітня. Норми висіву насіння також впливали на продуктивність: за ранніх строків істотної різниці між 250 і 300 насінин/м² не виявлено, тоді як 200 насінин/м² забезпечували стабільно нижчі результати. За пізніших строків сівби (квітневих) різниця між усіма варіантами норм висіву була достовірною, що зумовлено зниженням здатності рослин до кущіння. Загалом більш високий агрофон (N₆₀P₉₀K₉₀) забезпечував приріст урожайності на 0,9–1,5 т/га. Висновки. Урожайність ячменю ярого суттєво залежить від строків сівби, норм висіву насіння та рівня мінерального живлення. Найвищу ефективність забезпечує ранньовесняна сівба (10 березня) з нормою висіву 250–300 схожих насінин/м². Запізнення із сівбою призводить до істотних втрат урожаю, що сягають понад 50 % за сівби у другій половині квітня. Оптимізація строків і норм висіву в поєднанні з підвищеним агрофоном дає можливість максимально реалізувати біологічний потенціал сорту та забезпечити стабільне отримання високих урожаїв зерна.

Ріст і розвиток ранньостиглих гібридів соняшнику під впливом густоти та регуляторів росту

2025-04-01T11:55:22+00:00

Мета. Визначити вплив густоти посівів та позакореневого застосування регуляторів росту рослин на ріст і розвиток ранньостиглих гібридів соняшнику. Методи. Дослідження проводили впродовж 2022–2024 рр. на дослідних полях Науково-дослідного центру «Поділля» Подільського державного університету. У дослідженнях застосовано трифакторну схему, яка включала: три гібриди соняшнику (‘П62ЛЛ109’, ‘МАС 81К’, ‘ЄС Моналіза’), дві норми висіву насіння (60 і 65 тис. шт./га) та позакореневе підживлення регуляторами росту у фазі 4–6 пар листків [контроль, Деймос (1,5 л/га), Марс ELBi (0,75 л/га), Трептолем (15 мл/га)]. Визначали густоту рослин на час збирання, тривалість вегетаційного періоду та біометричні показники рослин. Результати. За норми висіву насіння 60 тис. шт./га фактична густота рослин на час збирання становила 55,6 тис. шт./га, тоді як за норми 65 тис. шт./га – 59,7 тис. шт./га. У середньому за гібридами: ‘П62ЛЛ109’ – 57,6 тис. шт./га, ‘МАС 81К’ – 58,0 та ‘ЄС Моналіза’ – 57,4 тис. шт./га. Найвищу збереженість рослин забезпечувало застосування регулятора росту Деймос, де приріст проти контрольного варіанту становив 2,30 тис. шт./га. Друге місце за ефективністю посідав Трептолем – 1,31 тис. шт./га. Середня тривалість вегетаційного періоду за три роки досліджень становила 100 діб, зокрема в розрізі гібридів: ‘П62ЛЛ109’ – 105, ‘МАС 81К’ – 99 та ‘ЄС Моналіза’ – 96 діб. Оброблення посівів регулятором росту Деймос подовжувало вегетаційний період на три доби, Трептолем – на одну, тоді як Марс ELBi не впливав на його тривалість. Застосування регулятора росту Деймос збільшувало висоту рослин у фазі зірочки на 0,44 см, що, однак, було в межах похибки досліду. Інші регулятори не мали статистично значущого впливу на рослини. Загалом за роки досліджень середня по досліду висота рослин у фазі зірочки була 45,5 см, зокрема: ‘П62ЛЛ109’ – 44,0 см, ‘МАС 81К’ – 46,4, ‘ЄС Моналіза’ – 46,2 см. Висновки. Застосування регуляторів росту не мало суттєвого впливу на показники висоти рослин у фазі цвітіння (прирости в межах 0,61–2,9 см). У середньому за три роки висота рослин соняшнику становила 177,3 см, зокрема: ‘П62ЛЛ109’ – 171,2 см, ‘МАС 81К’ – 180,8, ‘ЄС Моналіза’ – 179,9 см. Найбільший діаметр кошика у гібридів ‘П62ЛЛ109’ (16,5 см) та ‘ЄС Моналіза’ (17,3 см) відзначено у варіанті з нормою висіву насіння 60 тис. шт./га та внесенні регулятора росту Трептолем, а в ‘МАС 81К’ – Деймос за обох досліджуваних норм висіву (20,7 см).

Морфологічна мінливість формування качанів кукурудзи за впливу мінерального живлення рослин

2025-09-20T14:51:41+00:00

Мета. Установити вплив стану рослин кукурудзи на ранніх періодах росту й розвитку на формування показника кількості рядів зерен у качані в умовах Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили протягом 2017–2019 рр. у стаціонарному досліді кафедри рослинництва ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» (Київська обл.). Схема досліду трихфакторна: фактор А – гібриди різних груп стиглості: ‘Сплендіс’, ‘ЄС Конкорд’, ’MAS 36 A‘ та ‘Р8816’; фактор B – удобрення: N₁₃₄P₈₅K₈₅; N₁₆₁P₁₀₅K₁₀₅та N₁₈₈P₁₂₅K₁₂₅; фактор С – норма висіву насіння: 75, 80 та 85 тис. шт./га. Результати. Тривалість вегетаційного періоду гібридів кукурудзи (від появи сходів до повної стиглості) варіювала від 103 до 114 діб залежно від погодних умов. Період від сівби до появи сходів становив від 9 до 13 діб. Від повних сходів до формування 3–5 листків у 2017 році тривалість становила 10 діб, у 2018 та 2019 рр. – по 13. Міжфазний період «3–5 листків – 7 листків» у 2017 році тривав 12 діб, у 2018 та 2019 рр. – по 14. Період «7 листків – 14 листків» становив у середньому 15 діб, повторюючи тенденцію попередніх фаз. Тривалість міжфазного періоду «14 листків – початок цвітіння» варіювала: у 2017 році – 12, у 2018-му – 15, а у 2019-му – 13 діб. Від початку цвітіння до молочної стиглості гібридам у середньому потрібно було 18–20 діб, а дозрівання зерна тривало 21–22 доби. Установлено взаємозв’язок між погодними умовами у міжфазний період «3–5 листків – 7 листків» та формування кількості рядів зерен у качані. У посушливому 2017 році деякі гібриди кукурудзи формували достовірно меншу кількість рядів, тоді як у більш вологозабезпечених 2018 та 2019 рр. цей показник зріс у середньому на 0,56–0,70 шт. Оптимальні умови для формування найбільшої кількості рядів зерен були відзначені у 2018 р. (15,9–16,6 шт.). Висновки. Тривалість вегетації та формування генеративних органів у гібридів кукурудзи суттєво залежать від погодних умов, особливо в критичну фазу розвитку «3–7 листків». Виявлений взаємозв’язок між кліматичними чинниками й кількістю рядів зерен у качані створює підґрунтя для прогнозування врожайності та оптимізації агротехнічних заходів. Отримані результати можуть бути використані у виробничій практиці для добору гібридів залежно від кліматичних умов регіону, визначення оптимальної норми висіву та раціонального управління вологозабезпеченням із метою досягнення максимальної продуктивності культури.

Ефективність та логістика виробництва насіння проса прутоподібного залежно від елементів агротехнології

2025-09-18T09:43:58+00:00

Мета. Установити ефективність виробництва насіння проса прутоподібного залежно від елементів агротехнології вирощування насінників. Методи. Дослідження проводили на чорноземах опідзолених середньогумусних упродовж шести років. При цьому використовували методику дослідної справи в агрономії, затверджені наукові рекомендації та методики економічної та енергетичної ефективності. Матеріалом для дослідження були українські сорти проса прутоподібного ‘Зоряне’ і ‘Морозко’ та сортозразок іноземної селекції ‘Кейв-ін-рок’. Польовий експеримент поєднував вивчення цих сортів на фоні звичайної та оптимізованої технології вирощування насінників материнських рослин проса прутоподібного та їх потомства. Результати. Різні агротехнології мали суттєвий вплив на врожайність насіння досліджуваних сортів проса прутоподібного. Найбільший урожай насіння у середньому за роки дослідження формували насінники за оптимізованої технології вирощування материнських рослин проса прутоподібного: сорт ‘Зоряне’ 0,71 т/га, ‘Морозко’ 0,45 т/га та ‘Кейв-ін-рок’ 0,32 т/га, а потомства – відповідно за сортами: 0,82; 0,74 і 0,46 т/га. Відповідно на цих варіантах були й вищі показники економічної ефективності, порівняно із звичайною технологією – рівень рентабельності виробництва насіння потомства зріз до 156,0 та більше 200,0 %. Коефіцієнт енергетичної ефективності виробництва насіння за оптимізованої агротехнології був у межах від 2,0 до 4,0 (для материнських рослин) та 2,8 до 4,4 (для потомства). Також розроблено логістичний ланцюг виробництва насіння та біомаси за багаторічного використання посівів проса прутоподібного. Висновки. Ефективність виробництва насіння проса прутоподібного значною мірою залежить від оптимізації елементів агротехнології вирощування насінників. Що передбачає: весняну сівбу насіннєвого матеріалу проводити розрахованою нормою висіву насіння залежно від його крупності за широкорядного способу сівби (міжряддя 60 см) та застосовувати щорічне весняне азотне підживлення насінників у фазі кущіння розрахунковою дозою азотних добрив (N₄₅). При цьому відмічено зростання врожайності насіння та економічної й енергетичної ефективності його виробництва.

Вплив різних норм удобрення на ріст і розвиток Agastache foeniculum (Pursh) Kuntze в умовах Південного Степу України

2025-09-30T09:12:48+00:00

Мета. Визначити залежність показників росту й розвитку рослин Agastache foeniculum від дози внесення препарату Квантум Діафан (високочисті концентровані композиції макроелементів NPK з комплексом біологічно активних речовин) в умовах Степу Південного. Методи. Досліджували рослини A. foeniculum ‘Лелека’ та ‘Синій велетень’. Використовували польові, лабораторні та вимірювально-вагові методи досліджень. Математичну обробку результатів проводили за програмним забезпеченням Agrostat. Результати. Залежно від норм внесення препарату Квантум Діафан ACTion 10-10-10 висота рослин A. foeniculum першого року розвитку у сорту ‘Лелека’ варіювала від 79,9 до 117,0 см, а у ‘Синій велетень’ від 71,1 до 104,3 см, діаметр кущів від 67,5 до 79,4 см та від 69,0 до 82,6 см відповідно. Залежно від норми внесення препарату рослини сорту ‘Лелека’ мали в середньому 11,9–15,0 пагонів І порядку, довжина яких варіювала від 45,5 до 49,2 см, 27,0–29,8 пагонів ІІ порядку з довжиною 18,0–21,0 см, що дало змогу рослинам сформувати 42,4–46,6 суцвіть. Рослини сорту ‘Синій велетень’ у середньому мали 12,2–15,5 пагонів І порядку із довжиною 47,2–50,0 см, 27,6–31,2 пагонів ІІ порядку із довжиною 17,6–20,0 см, що забезпечило формування 44,0–50,4 суцвіть на кущі. Формування вегетативних та генеративних органів рослин A. foeniculum головним чином залежало від норми внесення препарату (Фактор В), при цьому частка впливу цього фактору в досліді, залежно від визначаємого біометричного показника, становила 56,2–89,0 %. Частка впливу фактору А (сортові особливості) становила 7,5–36,4 %. Висновки. Застосування препарату Квантум Діафан ACTion 10-10-10 за вирощування A. foeniculum в умовах Південного Степу України позитивним чином вплинуло на ріст і розвиток рослин. Найкращі значення біометричних показників вегетативних та генеративних органів рослин отримано за умови внесення препарату із нормою 5,0 л/га, що сприяло збільшенню висоти рослини A. foeniculum сорту ‘Лелека’ на 46,4 %, у ‘Синій велетень’ – на 46,7 %. Під дією препарату відбулося збільшення довжини пагонів І порядку в середньому на 8,1 % та пагонів ІІ порядку на 16,7 % для сорту ‘Лелека’ та на 5,9 і 13,6 % відповідно для ‘Синій велетень’. Подальше збільшення норми внесення препарату призвело до зменшення значень усіх біометричних показників вегетативних та генеративних органів рослин у досліді.

Удосконалена технологія вирощування міскантусу гігантського у смугових насадженнях: вплив на елементи продуктивності, врожайність та якість біомаси

2025-09-19T12:36:25+00:00

Мета. Установити особливості формування врожайності та якості біомаси міскантусу гігантського залежно від удосконалення технології вирощування культури у смугових насадженнях з кукурудзою звичайною та люпином багаторічним. Методи. Дослідження проводили на чорноземах опідзолених середньогумусних на рослинах третього-п’ятого років вегетації впродовж 2020–2024 рр. в умовах центральної частини лівобережного Лісостепу України. При цьому користувалися методикою дослідної справи в агрономії та дотримувались затверджених методик та наукових рекомендацій. Експеримент проведено за схемою трифакторного польового досліду: фактор А (рік вегетації): третій, четвертий, п’ятий; фактор Б (вид насадження): мононасадження і смугові насадження міскантусу в посівах кукурудзи та люпину; фактор В (позакореневе підживлення): вар. 1 – без підживлення (контроль), вар. 2 – підживлення Кристалон + Біопрепарат (25 %-ва доза кожного препарату), вар. 3 – підживлення Кристалон + Біопрепарат (50 %-ва доза кожного препарату), вар. 4 – підживлення Кристалон (повна доза 100 %), вар. 5 – підживлення Біопрепарат (повна доза 100 %). Результати. Вид насадження та підживлення мають істотний вплив на збільшення біометричних показників рослин міскантусу гігантського (висоти та густоти стеблостою, а також площі листкової пластики). Ці показники були істотно вищими у смугових насадженнях порівняно з мононасадженнями та мали середній або сильний прямолінійний кореляційний зв’язок з урожайністю біомаси міскантусу. Щорічне застосування у підживленні препаратів Кристалон і Мікофренд С (50 % доза кожного препарату) у смугових насадженнях міскантусу має істотний вплив на збільшення врожайності основної культури – міскантусу гігантського (до 22,2 т/га). При цьому зростає загальний обсяг біомаси смугових насаджень (до 29,7 т/га) з урахуванням врожаю біомаси супутнього компонента – кукурудзи (до 7,3 т/га). Висновки. Гарантоване зростання біометричних показників рослин і підвищення врожайності та поліпшення якості біомаси міскантусу гігантського й кукурудзи (до 27,8 т/га) як сировини для біопалива, забезпечується за вирощування культур у смугових насадженнях з люпином та застосування щорічного сумісного підживлення 50 % дозою кожного з препаратів – Кристалон і Мікофренд С.

Оцінка вихідного матеріалу багатонасінних запилювачів буряків цукрових та добір перспективних форм

2025-04-14T19:10:33+00:00

Мета. Вивчити особливості генетичної природи вихідних форм (ВФ) кандидатів багатонасінних запилювачів (кБЗ) батьківських компонентів пробних ЦЧС гібридів та дібрати найкращі зразки комбінаційно здатних запилювачів з високим адаптивним потенціалом та цінними господарськими ознаками. Методи. Застосували такі селекційні методи, як рекомбінація, гібридизація і добір, а також аналізуючі, полікросні й топкросні схрещування. Вихідними формами слугували рекомбінантні багатонасінні матеріали, донорами – аборигенні БЗ, тестерами – однонасінні цитоплазматичні чоловічостерильні (ЦЧС) лінії колекції сортів Верхняцької дослідно-селекційної станції (ВДСС). Результати. Установлено, що врожайність і цукристість кБЗ селекції ВДСС залежали від багатьох факторів, зокрема від генетичного потенціалу селекційного матеріалу. Для вдосконалення кБЗ провели насичувальні схрещування за схемою «полікрос» з наступним вивченням показників продуктивності. Створені багатонасінні гібриди-синтетики вивчали за схемою «топкрос» як батьківські компоненти ЦЧС пробних гібридів (ПГ). Висновки. У результаті вивчення генетичної природи ВФБЗ встановлена можливість створення батьківських компонентів ПГ. Завдяки донорам високої цукристості створено нові кБЗ. Відібрані найкращі селекційні зразки зі значною часткою цінних генотипів з високим адаптивним потенціалом і широкою генетичною основою: ГСкБЗ₄дF₂/ЦЧС₁ і ГСкБЗ₄дF₂/ЦЧС₄; ГСкБЗ₅дF₂/ЦЧС₁ і ГСкБЗ₅дF₂/ЦЧС₂; ГСкБЗ₆дF₂/ЦЧС₃ і ГСкБЗ₆дF₂/ЦЧС₅ та ГСкБЗ₇дF₂/ЦЧС₃ і ГСкБЗ₇дF₂/ЦЧС₅. При їх гібридизації з ЦЧС лініями, навіть у стресових умовах середовища, можливо отримати гібриди з високими показниками продуктивності.